Nástěnná malba Slepci v Káznici odkazuje na stejnojmennou divadelní hru
(UK below)
Umělkyně Dina Chmuzh vytvořila v prostoru Káznice nástěnnou malbu „Slepci“. Autorka zdůrazňuje, že nástěnná malba je odrazem stejnojmenného představení, které vytvořily týmy charkovského divadla Publicista a Divadla 3+kk.
Dina však říká, že nástěnná malba „Slepci“ je také její reflexí samotného prostoru Káznice a společné historie Ukrajiny a České republiky. Nápis na zdi zní v ukrajinštině „Ті, хто пішов в засвіти передчасно, освітлять шлях в темряві“ a nepřímý, ale poeticky vhodný překlad v češtině „Ti, kteří předčasně zahlédli věčné světlo, osvítí nám cestu v temnotě“.
„Tato bolestná věta je jakousi kvintesencí mé skromné snahy pochopit bolestnou historii ničení různých osobností, představitelů ukrajinského a českého národa totalitní mašinérií, stroji zla a odlidštění. A samozřejmě strašlivou paralelu současné války, kterou vede Rusko proti Ukrajině, kdy denně umírá výkvět národa,“ zdůrazňuje autorka
Když autoři ve hře Slepci vyzdvihli události historického dávnověku – strašlivé represe sovětského režimu vůči ukrajinským umělcům – a spojili je se současností, zdálo se Dině obzvlášť důležité vynést jména umučených básníků ze zapomnění a zaposlouchat se do jejich hlasů, do touhy po životě v jejich slovech, do jejich věrnosti pravdě a svobodě.
To je i klíčem k pochopení nástěnné malby: jsou na ní zobrazeni slepí lidé, ale duše těch, kteří zemřeli násilnou smrtí, jim ukazují cestu – jsou to světelné majáky, které osvětlují temnotu a dávají jim naději. „Je to opravdu světlá cesta ze slepoty, když člověk zná svou minulost a je připraven ji zodpovědně držet v rukou,“ zdůraznil umělkyně.
Nástěnnou malbu si budete moci prohlédnout již brzy na Den nezávislosti Ukrajiny v Káznici.
Поступово простір брненської Казніце набуває елементів української сучасної історії через світосприйняття митців. Діна Чмуж — мисткиня з Харкова. Художниця, поетка, ілюстраторка, коло шести років займається стріт-артом, а останні два роки тісно співпрацює з театром. Дослідження української культури, звернення до національної пам’яті, формування свідомої української ідентичності, її візуального кола є центральними аспектами творчості для Діни. Мисткиня Діна Чмуж про ідею, яку реалізувала в Казніце: «З повномасштабного вторгнення я почала робити серію „поетичне маркування міста“, як собі це накреслила. Це українська поезія різних авторів, написана мною на забитих вікнах. Власне у Харкові, де через постійні російські обстріли пошкоджено дуже багато будівель, але комунальні служби швидко закривають їх OSBдошками і таким чином місто виглядає в цих плитах, наче „в обладунках“. Я здебільшого пишу сучасну поезію (хоча інколи і вірші сторічної давнини, що звучать напрочуд актуально), яка максимально реазонує з сьогоденням — фіксує, нагадує, лікує. Найболючіше писати твори вже загиблих авторів — вірші Вікторії Амеліної, Максима Кривцова, Володимира Вакуленко. Я не була з ними знайома вживу, хоч з Вікторією ми перетинались на дні поезії, присвяченому Володимиру Вакуленко. Вікторія розповідала про його щоденник, а я читала його вірші. Було видно, як цей біль просотував її і я не наважилась познайомитись ближче. Вірші Вікторії трохи читала у Фейсбуці, з творчістю і навіть іменами Максима Кривцова та Володимира Вакуленка, я, нажаль, була незнайома до їх трагічної загибелі. Для мене важливо писати їхні слова, аби їхні голоси звучали. Бо єдине, що ми можемо зробити для них — пам’ятати, цінувати та продовжувати боротьбу зі злом». Для Казніце на зовнішніх вікнах Діна обрала вірші Максима та Вікторії (обидва є частиною драматичного тексту вистави «Сліпці»). Фактично це таке транспортування української реальності у чеську, фрагмент рідного для мисткині Харкова в Брно. Але з відмінністю, що вірші передані на чеську (Діна вперше мала досвід написання НЕ українською) і з важливою приміткою, що вбиті ці люди були російською ракетною атакою (в Україні це уточнення зайве). В подвір’ї ви можете побачити такий собі диптих, що складається з вірша Вікторії Амеліної на жіночій частині колишньої в’язниці (два забитих вікна) та вірша молодого поета Артура Дрона, що зараз воює за свободу України, на чоловічій частині (чотири вікна). Проект реалізований у співпраці з Divadlo 3+KK, Театр «Публіцист» / Theatre «Publicist» та Магістратом міста Брно
